eKhНPАR :: Головна

Ради вітати Вас у цифровому репозиторії Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради (eKhНPАR)

Кількість документів у репозиторії: 4274

Положення про репозиторій

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 20 з 23

Нові надходження

Зміст роботи з розвитку і корекції мовлення дітей у закладах дошкільної освіти
(2025) Яцинік , Алла
В тезах висвітленj підхід до організації освітнього і корекційного процесів у сучасній системі дошкільної освіти
Теорія і практика ресоціалізації маргінальних груп
(2023) Отрошко, Тамара; Чернецька, Юлія; Білозерова, Маріанна
Навчально-методичний посібник «Теорія і практика ресоціалізації маргінальних груп» містить значний теоретичний і практичний матеріал, який становить джерельну базу для дослідження проблеми ресоціалізації маргінальних груп у суспільстві. Посібник призначений поглибити знання здобувачів у сфері соціальної підтримки маргіналізованих соціальних груп населення. Посібник розраховано на фахівців із соціальної роботи та соціальної педагогіки, що безпосередньо здійснюють роботу з маргінальними соціальними групами – психологів, психотерапевтів, що надають спеціалізовані реабілітаційні послуги, а також соціальних педагогів і викладачів, які запроваджують у своїй роботі інноваційні профілактичні соціально-педагогічні технології, з метою підвищення їх професійної компетентності й можливості впровадження викладених технологій у майбутній практичній діяльності
Комунікативні бар’єри підлітків із різним рівнем тривожності в умовах кризових викликів сучасності: структурна модель
(2026) Балинська , Марина
У статті здійснено теоретичне обґрунтування структурних компонентів комунікативних бар’єрів підлітків із тяжкими порушеннями мовлення (далі ТПМ) в контексті побудови структурної моделі їх дослідження з урахуванням рівня тривожності в умовах сучасних кризових викликів. Проаналізовано наукові підходи до розуміння феномену спілкування, типології комунікативних бар’єрів, психологічних особливостей підліткового віку та специфіки розвитку осіб із мовленнєвими порушеннями. Обґрунтовано доцільність виокремлення мотиваційно-потребового, емоційно-тривожнісного, регулятивно-поведінкового, самопрезентаційно-рефлексійного, компонентів у структурі комунікативних бар’єрів підлітків з тяжкими порушеннями мовлення. Визначено системоутворювальну роль тривожності як чинника, що модифікує інтенсивність вияву кожного компонента та характер їх взаємодії, особливо в умовах воєнного стану, дистанційного навчання та соціальної нестабільності. Детально обґрунтовано відповідність структурних компонентів, критеріїв і показників комунікативних бар’єрів підлітків з тяжкими порушеннями мовлення. Окреслено наскрізний механізм формування комунікативних бар’єрів у підлітків із ТПМ та визначено концептуальні засади структурної моделі дослідження. Запропонована структурна модель створює теоретичне підґрунтя для подальших емпіричних досліджень і розроблення програм психолого-педагогічного супроводу підлітків із різним рівнем тривожності.
До проблеми розвитку мовлення у дошкільників з інтелектуальними порушеннями в умовах кризових соціальних викликів
(2026) Проскурняк, Олена; Калініна, Тетяна; Яцинік , Алла
У статті здійснено теоретико-аналітичний огляд проблеми розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями в умовах сучасних соціальних викликів, зумовлених воєнними подіями в Україні. Обґрунтовано актуальність корекційно-розвиткової роботи як складової системи спеціальної освіти, спрямованої на подолання мовленнєвих труднощів та забезпечення комунікативного розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Проаналізовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до розуміння механізмів формування зв’язного мовлення у дітей з інтелектуальними порушеннями. Визначено, що недорозвинення мовлення у цієї категорії дітей має системний характер і проявляється у збідненості словникового запасу, порушенні граматичної будови мовлення, труднощах у встановленні логіко-смислових зв’язків між подіями та фрагментарності висловлювань. Умови воєнного часу посилюють зазначені порушення через зростання рівня тривожності, емоційної нестабільності та обмеження повноцінної соціальної взаємодії. Особливу увагу в статті приділено аналізу навчання розповіді за картиною як ефективного корекційно-розвиткового засобу формування зв’язного мовлення. Обґрунтовано, що використання наочно-образного матеріалу створює додаткову опору для мовленнєвої діяльності, активізує зорове сприйняття, мислення та уяву, сприяє формуванню послідовності, структурованості й смислової завершеності висловлювання. Картина розглядається як засіб опосередкованої комунікації, що полегшує вербалізацію емоційного досвіду дитини та знижує мовленнєву напругу. Наголошено на необхідності комплексного підходу до організації корекційно-розвиткової роботи, який передбачає урахування індивідуальних психофізичних особливостей дітей, створення емоційно безпечного освітнього середовища та поєднання мовленнєвих завдань з ігровою діяльністю. Зроблено висновок, що навчання розповіді за картиною є доцільним і результативним напрямом корекції зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями в умовах сучасних соціальних трансформацій.
Модель персоналізованої траєкторії педагогічної практики у підготовці фахівців спеціальної освіти: теоретичне обґрунтування та практичне впровадження
(2026) Ільченко , Оксана; Тарасова Віталія, Віталія; Яцинік Алла, Алла; Мантулєнко , Марія; Івашура , Наталія
У статті висвітлюється проблема оновлення підходів до організації педагогічної практики у системі підготовки фахівців спеціальної освіти, зокрема майбутніх логопедів, в умовах реформування вищої освіти України та впровадження компетентнісної парадигми. Акцент зроблено на необхідності подолання уніфікованого характеру практичної підготовки, який обмежує врахування індивідуальних освітніх потреб, професійних інтересів і темпів професійного становлення здобувачів. Обґрунтовується доцільність розгляду педагогічної практики не лише як етапу закріплення теоретичних знань, а як простору цілеспрямованого професійного розвитку та формування суб’єктної позиції майбутнього логопеда. У межах дослідження представлено авторське бачення персоналізованої траєкторії педагогічної практики як індивідуально спроєктованого маршруту професійного становлення, що вибудовується з урахуванням стартових можливостей здобувача, його освітніх запитів, професійних цілей і забезпечується системою педагогічного супроводу. Розкрито структуру моделі персоналізованої траєкторії, яка охоплює цільовий, мотиваційно-ціннісний, змістово-діяльнісний, рефлексивно-оцінний та результативний блоки, а також описано послідовність її реалізації упродовж різних видів педагогічної практики. Особливу увагу приділено практичним інструментам персоналізації, зокрема індивідуально-диференційованому освітньому маршруту (ІДОМ) практики, картці професійно-особистісного зростання та оцінювальній рубриці, що забезпечують усвідомлене планування діяльності, розвиток рефлексії та фіксацію професійної динаміки здобувачів. Наведені кейс-матеріали ілюструють можливості адаптації змісту та завдань практики до реальних потреб майбутніх логопедів і специфіки роботи з дітьми з мовленнєвими порушеннями. Персоналізована траєкторія педагогічної практики розглядається як ефективний ресурс підвищення якості практичної підготовки, інтеграції теорії й практики та формування готовності до індивідуалізованої логопедичної допомоги.